Рубрики
МЕНЮ
Сергій Кречмаровський
Сьогодні джин-тонік вважається витонченою класикою барної карти. Популярна культура переконує нас, ніби цей коктейль був створений британськими солдатами як обов'язкові ліки, проте реальна історія напою куди цікавіша і витонченіша.

Освіжаючий коктейль джин-тонік зі шматочками свіжого лайма та кубиками льоду на барній стійці. Автор фото: Ernest_Roy / Pixabay.
Хінін проти малярії
У XIX столітті під час колонізації Індії британці зіткнулися з малярією. Одним із найефективніших засобів для її профілактики та лікування був хінін, який отримували з кори хінного дерева.
Порошок мав неймовірно гіркий смак. Щоб полегшити його прийом, у першій половині XIX століття хінін почали змішувати з водою, цукром і содовою. А вже у 1858 році британський підприємець Еразмус Бонд запатентував першу комерційну тонізувальну воду.
Як виник класичний дует
Слід зазначити, що джин не входив до офіційного обов'язкового раціону солдатів для боротьби з хворобою. Проте в Британській Індії гіркий хініновий розчин регулярно змішували з різним алкоголем, аби пом'якшити смак.
Поєднання саме з джином виявилося найвдалішим. Перша письмова згадка про напій gin and tonic зафіксована в 1868 році під час опису кінних перегонів у Сіалкоті. Цитрусові ж, які флот використовував для профілактики цинги, згодом стали природним і смачним доповненням до коктейлю.
Легенди та сучасність
Напою часто приписують цитату Вінстона Черчилля про те, що джин-тонік урятував більше життів англійців, ніж усі лікарні в імперії. Хоча ця фраза стала надзвичайно популярною, документальних підтверджень того, що політик дійсно це казав, немає.
Сучасна тонізувальна вода містить значно менше хініну і більше цукру, ніж її колоніальний предок. Сьогодні гіркота хініну виконує лише естетичну роль, створюючи той самий впізнаваний смак.
Нагадуємо: раніше портал "Коментарі" розповідав, як дивовижний естонський алкоголь потрапив до Книги рекордів Гіннесса.